Дружба Єсеніна з доберманом Качалова

Що ж це за загадкова собака Джим, з якою вітається і розмовляє поет, як з самим близьким другом? Як виявляється, це собака гарного знайомого Сергія Єсеніна – досить відомого в той час актора Василя Івановича Качалова. Познайомився поет з ним навесні 1925 року, та разом з дружбою актора від здобув і знайомство з його собакою. Джим – гарний й благородний пес породи доберман – відразу ж дуже прив’язався до Єсеніна, ще й так що не лише радісно зустрічав поета, коли той приходив у гості до Качалова, а й не бажав відпускати. Кожен раз коли Єсенін вже йшов від Качалова супроводжувався довгим прощанням біля дверей в передпокої з його собакою.
Сім’я Качалова і доберман Джим
Сім’я Качалова і доберман Джим

А сам вірш «Собака Качалова» з’явився не випадково. Одного разу після чергового довгого прощання Єсенін дав актору слово, що напише про Джима вірша, і через кілька днів він виконав свою обіцянку. До кінця свого життя Єсеніна не залишали думки про вірного друга Джима. Навіть коли поет хворів, його думки були саме про цього добермана. Єсенін чекав, що Качалов приїде в Баку на гастролі й привезе з собою Джима. І хоч цього разу він так і не дочекався друга, відразу приїхавши до Москви, від відвідав актора та його собаку Джима. Виявляється, навіть і з чужою собакою можна дружити так міцно.

Джим. Худ. Есенина Анна, правнучка Поэта

Сергей Есенин СОБАКЕ КАЧАЛОВА

Дай, Джим, на счастье лапу мне, Такую лапу не видал я сроду. Давай с тобой полаем при луне На тихую, бесшумную погоду. Дай, Джим, на счастье лапу мне. Пожалуйста, голубчик, не лижись. Пойми со мной хоть самое простое. Ведь ты не знаешь, что такое жизнь, Не знаешь ты, что жить на свете стоит. Хозяин твой и мил и знаменит, И у него гостей бывает в доме много, И каждый, улыбаясь, норовит Тебя по шерсти бархатной потрогать. Ты по-собачьи дьявольски красив, С такою милою доверчивой приятцей. И, никого ни капли не спросив, Как пьяный друг, ты лезешь целоваться. Мой милый Джим, среди твоих гостей Так много всяких и невсяких было. Но та, что всех безмолвней и грустней, Сюда случайно вдруг не заходила?

Она придет, даю тебе поруку. И без меня, в ее уставясь взгляд, Ты за меня лизни ей нежно руку За все, в чем был и не был виноват.


6 Океанов — Собаке Качалова (Дай Джим на счастье лапу мне!)

label, , , ,

About the author

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *